Пригорщі

миті такі глибокі

звучні

як крупні червоні намистини в долонях

втомились руки тримати пригорщі

і нема дня

заглядаю

заглядаю

чи не принесли вісті

як ворона в порожню кістку

тільки шириться сум

чорний

темний

як сон

як смерть

як дорога без вороття

як день без вечора

як ніч зимою на вулиці

і від того суму

мерехтять вогні

а бачиш тільки тіні їх

нерухомі на стінах

і галас вулиць

як з дна колодязя чуєш

руки

снігом присипані

миті

ще я тут